Плачте, очі, плачте, карі! Вихід то єдиний

Плачте, очі, плачте, карі! Вихід то єдиний –

 ви достойні покарання за свої провини.

Й подумайте хоч в чомусь винуватить інших –

 краще протистійте злому – бо ви надто грішні.

Плачте ж тихо, не кричіте, бо то не від Бога –

хрест покірненько несіте – то є в Рай дорога.

Царство ж Божеє святеє силою береться,

бо в розкошах – те затямте – ніхто не спасеться.

Добре їсти, сласно пити, ся задовольняти,

не прохать Бога – корити – пекло лаштувати.

Шляхом диких веселощів, зради та обману

ще ніхто не вибравсь з ночей, намулу й туману.

В Царство ж Божеє – одна лиш вузенька стежина.

Хно ней пройде – Бог вдарує білой одежиной.

Зодягають їй святую лиш вдруге хрещені,

Хто господній голос вчує – той буде спасенним.

Бо по іншому не в змозі Дух Святий придбати,

А як не омиті нозі – тіла й кров приймати.

Творця нашого святого – Дивного Ісуса

Я ж всім грішна, як нікого, так його страшуся.

Тому й плачу, страхаючись, мислячи об вічнім

До Господа звертаючись, щоби рази злічив.

Най би мені, недостойній, тутки відплакати ,

Щоб не впасти долу – встоять, царя там взирати.

То ж плачте, очі, ще й радійте, що маєте сльози,

Бога просіть та лелійте – ви ж самі не в змозі.

Ні додати, ні відняти від себе нічого

То ж славте за все Матір Божу і Бога Живого!