Гірко плакало око, та не в тому біда

Гірко плакало око, та не в тому біда.

Аби лиш ненароком не стікала вода.

Та щоб щирою була та солона сльоза

Та до істини Божої вела вузька стезя.

Й знову плакало око, не бажало нать втіхи.

Завинило глибоко, заплутавшись во гріхах.

Голосило, сердешне, в темну нічку довгенько,

Аж стерпало від плачу бідолашне серденько.

Й далі плакало око, лиш гіркіш знов і знов.

Боючись лиш їдного – втратить Божу любов.

Не лякалось, сердешне, що від сліз сліпнуть люди,

Лиш бентежила думка – що з ним в вічності буде?

Амінь.