Господи наш милий, що ж то з нами буде?

Господи наш милий, що ж то з нами буде?

В час коли зійдеш судить, ти нас, грішних людей.

- А буде плач гіркий, і страшні прокльони,

За те, що не жили ви за моїм законом.

За те, що пороги храмів моїх далеко минали

І з роскошів аж бісились, правду продавали.

За хліб, що слав задарма, подяк не складали,

Гордуючи, що все те ви з праці рук придбали.

Не хотіли з тим змиритись й зрозуміти того,

Що ніхто ви в світі є без живого Бога.

Я ж Вселенну стерти владен за їдну мить в порох,

А що ж тоді вже для мене ваш нікчемний подих?

Він ще силу питань різних міг би нам завдати

На котрі нать наймудріший не знав що сказати

А що вже ми, безгамотні, горді та безпечні

Схаменімося, поки час є, та й підставмо плечі

Під той хрест, котрого кожен із нас є достоїн,

Цураючись зла всякого, перелюбу, воїн.

З тим впрошаймо всесильного, царя й властелина

Щоб нас, грішних, помилував в ту страшну годину.

Частіш ходім в храми його, молімося святому -

Може прийме нас я діток, до своєго дому.

Прославляймо матір миру – Діву всесвятую,

Піймо славу вишніх Богу, й тричі «Алілуйя»!

З тим, щоб численний наш гріх згладив по милості,

Бо ж підніме в судний день він наші м’язи й кості!

Пізно буде сокрушатись тоді в гірких плачах

Отож нині поспішаймо, може ще пробачить.

Просім матір всеблагую – християн покрову

Най оберігає грішних від воєн та крові.

Перед сином своїм – спасом, най прощення просить

За гріх тяжкий повсякденний, що в кожного досить.

Тож звертаймось, й то частіше, до цариці неба,

Бо ж молитви – то найвища за усе потреба.

А щоб грішним не блукати від моря до моря –

Охрестімся, доки час є від бруду й позору.

Одягнім одежу білу, приймім Духа свята,

Бо в день судний пізно буде нам його шукати.