Страшне відчуття провини
З’їда люд численний, мов міль.
Бо ж нема у житті нашім днини,
Яка б не приносила біль.
Біль, смуток, образи, тривоги
За ту ж-таки страшну провину
Та знов непокірнії ноги
До гріху солодкого линуть.
Линуть доти, аж доки не вдарить
Доля лихом в голівку і в п’яти.
Доки вибір Господь не поставить -
Раз один, а чи двічі вмирати.
Амінь.
Комментариев нет:
Отправить комментарий