Об чім то
плачете, мої ви сиві-сиві весни?
Нажаль, на все
свій час, а значить – юне відійшло при тому назавжди.
Радій, душа, об
тім, що є можливість дивна в Господі воскреснуть,
Та зріти вічне
літо, ба, навіть споживаючи його небеснії святі плоди.
Радій, душа, й об
тім, що дав Господь святу надію
На Іїсуса, бо в
однім єдинім лише нім
Ожити зможе дітей
вірних йому мрія
А саме спочивання
у небеснім царстві, вічнім і святім.
Отож утіштеся,
мої сивенькі давні весни,
Якщо і плакать
вам – то лиш аби простився гріх
З тим нестерпиме
нать стерпіть
Аби то тільки но
для вічності воскреснуть.
Де щирую сльозу
вашу утішить
Ваш вічний,
істинний, святий жених.
Комментариев нет:
Отправить комментарий