Вкотре я, знову і знову

Вкотре я, знову і знову,

Мій все терплячий Отець,

Прошу порозуміння й любові

Для двох неспокійних сердець.

Вкотре караюсь я, грішна,

Вкотре, знов, в Тебе помочі прошу.

Гріхи ще не змивши торішні -

А вже новий тягар в душі ношу.

В котрий то раз зарікаюсь –

Уста берегти від залишньої мови

Та знов, мов сліпа, спотикаюсь

Об гріхи нові, мною же скоєні.

Вкотре кажу, що востаннє,

Так більш зі мною не буде.

Я ж омита в Твоїй, Боже, бані –

То ж спитаєш мя більш, аніж з люду.

Вкотре в душі помишляю

Те, що виконать не завши в змозі.

Що, коли благодать тим втрачаю,

І не стану на Твоїм порозі?

Вкотре лаштую я весла

Та й до свого дірявого човна

Боячись, аби хвиля не знесла

Душу в вир, що гріхом переповнена.