В нашей вселенной -
Одна и та же вещь -
Творец и Творенье. (Славко Авгурський)

***
В ночной тиши мне слышатся разрывы
Они тревожат душу, и тогда -
Я в небо устремляюсь с новой силой,
И с вечностью сливаюсь навсегда.
...И он взорвался в небе, словно мина,
Букетом распустившихся цветов.
Лишь на мгновенье станет он картиной,
И вновь уйдет в страну реальных снов. (Анатолий Лий Ва)

Cтихи Анатолия Лий Ва.

***

Зупинки всі нагадують змагання
Хто більше сміття накидає без вагання...


***
Коли в країні розлад та розпад,
Приємно чути від людини слово "брат".


***
Я кохав тебе - наче лісову квітку,
Мешканець міста, що бачить лише влітку,
Природню красу, не в парниках пестуванну,
Як старий пустельник - небесну манну.

Як зорі зійдуть у небі серед ночі -
Я бачу не їх, а лише твої очі,
І ти там блукаєш, неначе омана.
Цей вірш написав я для тебе, кохана.

***
Вітрило нездійсненої мрії
Пливло собі у небуття.
Пливло у химерні країни
До храму мого каяття.

До того, хто чує молитви
І слухає нас залюбки,
Хто в небі запалює зірки
І знаю - читає думки.

А часом, коли серед ночі,
Про щось я благаю його -
Він, начебто, дивиться в очі
На затишок серця мого.

***
Не плачь, полночной тишины
Не нерушай покой,
Поверь мне: у тебя есть друг,
Он за тебя горой.

Он слезы вытрет
И с лица
Прогонит грусть улыбкой
И встречу первую с тобой
Не назовет ошибкой.

***
Не надо слов
Прошу тебя - не надо.
Известно: голоса обманчива услада.
Знакомство, мимолетное, как дым
Прочь унесется облаком седым,

Оставив сердцу боль
И те воспоминания,
Которые душе
Приносят лишь страдания.

Прийдет пора,
Луна тебя погладит
Своей рукой,
Не балуя добром.
Зима прийдет,
Чтобы над синей гладью
Твоих висков коснуться серебром.
Ты для меня -
Как солнышко в зените.
Ты для меня - герой и пионер.
Я твой масштаб всегда беру в пример.
О люди! Память об отцах храните.

Я закрываю глаза
На ошибки других.
Может быть, чья-то слеза
Бежит от промашек моих?


Всегда умнее тот,
Кто уступает в споре.
Приятно жить с таким
И в радости, и в горе.

Любовь всегда сильнее,
Когда ей дорожат,
И после не глумятся,
И мало говорят.

                                                        (Автор - Анатолий Лий Ва).

Я - не ты, а ты - не я,
Биография моя.

Людина людині – людина.

(Human to human is human)      Це фото з сайту   www.telegraph.co.uk/news/

Але взнав я про нього на сайті Девіда Уілкока - www.divinecosmos.e-puzzle.ru

***

Ми думали, що ми їмо цукерку –

Не знали, що цукерка їла нас.

Та самовпевнено ішли і вперто

Туди, де вже настав розплати час.

 ***

Заспівати і котитись

Можна лише допоки,

Не зустріне вас лисиця,

Політичні колобки…

***

прАстым умом

рАсию не пАнять…

***

-Хто такі Українці?

-Та хто його знає..,

Чув лиш, що у них усіх

Стоять хати зкраю...

-Парадокс, однако,

Так же не буває...

...і трохи валеології:

***

Вот так вот - "бац" - и все напрасно,

Мечты убиты - нафиг с пляжа.

И я убитый, и мне класно,

А ты - очередная лажа.

***

Тонкая и хрупкая

Девушка попалась -

Видно потому она

Не долго и ломалась...

***

Твой бог - творец, и ты обязан быть творец,

Творить, и истину найти в твореньи...

***

Найкраща реакція – ерекція.

***

Выход там, где и вход!

Вот!..