1. «Транайська протока»
(Синопсис оповідання, з інтонаціями Ярослава Гашека та іронією Роберта Шеклі)
На планеті Транай, де щастя давно поставлено на конвеєр, а війни замінено конкурсами з етичного маркетингу, раптом спалахує криза.
У орбітальній протоці Ормуз‑9, через яку проходить двадцять відсотків міжзоряного трафіку всієї Галактичної Імперії, туземці раптом заявляють, що космофлот більше не має права пролітати без сплати «податку на моральну перевагу».
Ці туземці — нащадки колоністів, які вже так давно забули, хто їх завоював, що тепер сперечаються між собою, чи був той завойовник взагалі. І от вони урочисто оголошують: «Платіть, шановні імперці, або летіть в обхід. Хоч на три парсеки далі — нам не шкода».
Імперська Рада реагує миттєво: скликає засідання, де адмірали сперечаються, чи можна знищити цивілізацію, офіційно визнану «миролюбною, але зухвалою».
Міністр космофлоту, чоловік обережний і схильний до компромісів (особливо коли компроміс не стосується його особисто), пропонує відправити нарративний десант — групу філософів і дискурсмонгерів, які мають переконати туземців, що їхня свобода заважає стабільності Всесвіту.
Проблема лише в тому, що філософи, прибувши на Транай, дуже швидко заражаються місцевою ідеєю щастя.
Вони починають торгувати аргументами, проводити семінари з «усвідомленої капітуляції» та продавати ліцензії на «моральну перевагу» самим імперським офіцерам (офіцери купують охоче — бо в рапорті гарно виглядає і лікує карму).
Тим часом космофлот, чекаючи наказу, стрімко втрачає дисципліну:
капітани сперечаються, хто має право першим порушити простір, якщо простір сам порушує їхні права.
Один із них, капітан Лоренс Дір — ветеран з орденом «За придушення сенсу» — вирішує діяти самостійно:
замість зброї він використовує гравітаційні гасла, які викривляють простір‑час так, що слова «свобода» і «податок» починають притягуватися одне до одного, мов два п’яні резервісти в шинку.
Результат виходить катастрофічний і комічний водночас:
у протоці Ормуз‑9 утворюється просторово-часова петля, де кожна суперечка закінчується ще до того, як почалася,
а Імперія втрачає аргументи — вони просто зникають з язика, як флот з радара.
У фіналі Верховний Канцлер підписує мирний договір із транайськими туземцями,
в якому визнає їхнє право стягувати податок не лише з кораблів, але й з думок, що пролітають через їхній простір.
Імперія урочисто оголошує себе «знову великою»,
а космофлот перейменовується на Космологічний Клуб — щоб краще придивитьсь до вибриків Всесвіту.
2. «Транайська купальщиця»
(історія про жінку, для якої немає нічого простішого, ніж бути вільною)
Капітан Лоренс Дір прибуває на Транай у складі місії з «морального обміну» — чергової спроби переконати місцевих туземців, що щастя має бути раціональним і ліцензованим, а заразом відсвяткувати створення Космологічного клубу, чого вже там гріха таїти.
На дипломатичному прийомі, під дзенькіт кришталевих келихів із газованим безалкоголем, він знайомиться з дівчиною на ім’я Сайра, представницею транайської касти «вільних спостерігачів».
Вона сміється з його форменого мундира, каже, що «форма — це спосіб приховати страх перед хаосом», і Лоренс уперше в житті відчуває, що його зоряні ордени нічого не важать.
Вони одружуються — за транайським звичаєм, без паперів, але з обміном поглядів, який тут вважається достатнім для шлюбу.
Імперія, приголомшена романом офіцера з «туземкою», удає, що нічого не сталося, і Лоренс отримує відпустку.
Він забирає Сайру на Землю, певний, що покаже їй «справжню цивілізацію».
Але на Землі все йде не так.
Сайра починає купатися у міських фонтанах, сидіти на пам’ятниках, розмовляти з голубами й поліцейськими — однаково вільно.
Люди дивляться косо, сусіди скаржаться, а Лоренс уперше відчуває, що його власна планета — не дім, а музей пристойності.
Він намагається пояснити їй, що «так не прийнято», але Сайра відповідає:
«Якщо вода тече, чому не можна увійти в неї?»
Скандали множаться. Імперське командування викликає його «для роз’яснень».
Лоренс, не витримавши, вирішує повернутися з Сайрою на Транай — туди, де щастя принаймні чесне.
Сайра погоджується, але вже на орбіті каже, що залишиться на планеті, а Лоренс нехай «повертається до своїх зірок, пульсарів, войдів Волопаса і Великих аттракторів».
Він залишається сам — на орбітальній станції, де все в ідеальному порядку, спілкується зі штучним інтелектом, знічев'я оглядає галактичні масмедіа.
У фіналі Лоренс пише рапорт про «невдалу місію культурного обміну» й додає в графу «втрати»:
«Одна жінка. Один сенс.»
На Транаї Сайра знову купається, цього разу в океанах — тепер уже під зорями, де вода не знає меж.
Імперія оголошує її «неконтрольованою одиницею», а Лоренс отримує підвищення — за зразкове дотримання протоколу.
Продовження буде.


Комментариев нет:
Отправить комментарий